ГІМН УКРАЇНИ
Павло Чубинський · 1862 · Державний гімн України
Ще не вмерла України і слава, і воля, Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля. Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці. Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Приспів: Душу й тіло ми положим за нашу свободу, І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону, В ріднім краю панувати не дамо нікому; Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє, Ще у нашій Україні доленька наспіє.
Приспів.
А завзяття, праця щира свого ще докаже, Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже, За Карпати відоб'ється, згомонить степами, України слава стане поміж народами.
Приспів.
Історичний контекст
Вірш «Ще не вмерла України і слава, і воля» був написаний Павлом Чубинським у 1862 році. Музику до нього створив греко-католицький священник Михайло Вербицький.
Вперше пісня була виконана у 1864 році у Львові на концерті товариства «Руська бесіда». Вона швидко поширилася серед українців по обидва боки кордону і стала неофіційним гімном українського національного руху.
15 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила музичну редакцію Державного Гімну України на основі композиції Вербицького. 6 березня 2003 року було затверджено текст Державного Гімну -- перший куплет та приспів вірша Чубинського.
Гімн України -- це не просто державний символ, а голос цілого народу, що століттями боровся за свою свободу і незалежність. Кожне слово цього гімну пройняте вірою у перемогу та незламністю українського духу.