Хорунжа служба 3-ї ОШБр: рятують експонати з-під обстрілів - це взагалі їх справа?

Нещодавно читав про те, як хорунжі 3-ї штурмової бригади вивезли 900-річну половецьку бабу з лінії фронту і передали в музей. Окрім цього - регулярно вивозять інші культурні артефакти з-під обстрілів. Одні кажуть: «молодці, це теж частина ідентичності». Інші: «навіщо хорунжим займатись культурою, у них є справи важливіші». Як ви вважаєте - чи є збереження культурної спадщини частиною місії хорунжого?

Однозначно так. Хорунжий - це той, хто несе хоругву, тобто символ. Культурні артефакти - це теж символи нашої ідентичності. Боєць, який знає, що за нього стоять тисячоліття культури, б'ється інакше, ніж той, хто думає, що воює «просто за землю».

Мирослав Мірошниченко з хорунжої служби 3-ї ОШБр казав в інтерв'ю: «ми наповнюємо боротьбу змістом». Половецька баба - це смисл. Це зв'язок з землею, з часом, з тим, чого ворог позбавити не може.

Я б сказала, що це геніально з точки зору психології. Боєць, який власними руками врятував щось, що простояло 900 років - він відчуває себе частиною чогось набагато більшого, ніж просто «виконати бойове завдання».