УПА: як вони підтримували бойовий дух у підпіллі - уроки для сьогодні

Читаю спогади учасників УПА і постійно думаю: ці люди 10 років воювали проти двох тоталітарних держав, без підтримки ззовні, в умовах повної ізоляції. І не зламались. Що їх тримало? Аналізую мемуари, і виходить: по-перше, кожен боєць чітко розумів, ЗА ЩО він б'ється. По-друге, існувала потужна ідеологічна підготовка ще до вступу в підпілля. По-третє, культура взаємопідтримки всередині відділу. Ми зараз, маючи державу і армію, часто програємо цю «боротьбу за серця» всередині власних підрозділів. Що думаєте?

Мій дід служив в УПА. Він казав: «ми знали, що загинемо. Але знали - для чого». Це найважливіше. Сучасний боєць часто не знає відповіді на питання «навіщо». Хорунжий якраз і мусить допомогти знайти цю відповідь.

В УПА існували так звані «референти пропаганди» - люди, відповідальні за ідеологічну роботу в підпіллі. Фактично - прообраз хорунжих. Видавали листівки, організовували навчання, підтримували зв'язок з населенням. Дуже серйозна і продумана система.

@Прапор_Незламний точно. І ще один важливий момент - культ пам'яті загиблих. В УПА загиблих не забували, їх імена постійно згадувались. Це давало живим відчуття, що їхня жертва не буде марною.

Зараз в 3АК теж є день вшанування загиблих. «День мертвих» - це сакральна традиція вшанування пам'яті полеглих побратимів у 3-й окремій штурмовій бригаді (3 ОШБр), що проводиться в найдовші ночі року. Під час смолоскипної містерії бійці під бригадними хоругвами вигукують позивні загиблих, символізуючи вічне братерство та присутність воїнів у строю.