Традиції бригади Азов та бойовий шлях бійців: розповідь хорунжого
9 травня 2024 р.
Андрій Ігнатюк на псевдо Спайдер — один із тих, хто заснував традиції Азову. Він — начальник хорунжої служби. Про російський полон, гарт та традиції Азову.
Азов — чи не найпопулярніша військова бригада, про яку чули та знають навіть далеко за межами України. У бригади, а раніше — батальйону та полку, — за плечима найгарячіші точки та бойові дії у пекельних умовах.
Андрій Ігнатюк на псевдо Спайдер — один із тих, хто заснував традиції Азову. Він — начальник хорунжої служби. 5 травня 2024 року була десята річниця від створення батальйону за рішенням МВС.
Його шлях у війську розпочався у 2014 році. Знав, на що йде. Прийшов до батька та повідомив, що вирушає до добробату у Київ, а звідти — на війну. Обійнялися, попрощалися, й Андрій поїхав. Спайдер служить у бригаді від моменту створення — десять років. Пройшов Маріуполь у 2014 році, бої за Широкине та Мар'їнку.
У 2016 він долучився до створення хорунжої служби. «Ми почали з того, що вводили традиції. Кожен підрозділ, який поважають у світі, має свої традиції. У нас почали з'являтись вечори пам'яті полеглих. Ми будували систему, схожу до тієї, що була в українському Війську Запорізькому і пізніше в УПА. Ми брали історичний контекст».
Так у підрозділі з'явилися лекції з історії, на яких розповідали про козацтво, військові традиції та дисципліну в армії. Головним правилом, на якому базуються традиції підрозділу — повага до полеглих та елітарність. «У нас людям давали вибір, як розвиватися. Це нормальний розвиток для військових, щоб вони вміли думати, контролювати свої емоції та розуміли, заради чого борються».
24 лютого 2022 року Андрій зустрів у Маріуполі. Билися усі, один хорунжий загинув під час міських боїв. «Зранку я почав частково вивозити, частково спалювати наше майно. Стяги ми не лишили, а спалили. Тому що було невідомо, чи попадуть вони в руки до ворога». У ті страшні дні бійці допомагали цивільним, робили укриття, підвозили продукти.
З меткомбінату «Азовсталь» хорунжий виходив 20 травня. У російському полоні він провів рік: спочатку в Оленівці, потім у Донецькому СІЗО. «Скажу, що всі інтерв'ю з полоненими військовослужбовцями — це фарс. Наші хлопці робили все для того, щоб зберегти людей». Усюди до азовців ставилися гидко, були тортури та погрози.
Андрій каже: якби Азов не тримав оборону Маріуполя три місяці, то фронт би вже ішов крізь Запоріжжя. «Азов» став таким, яким він є, далеко не у 2022 році. Ми завжди робили те, що мали робити. Ми справно служимо своїй країні. І будемо це робити ще не десять і не 20 років».